Я достатньо давно слідкую за іграми на Nintendo Switch. Для мене якусь магічну цікавість всі ці 9 років викликала гра про Маріо. І ось на початку липня, з піднакопичених грошей я собі придбав Nintendo Switch 2 і свою першу гру, при цьому взяв на картриджі саме Super Mario Odyssey.
Філософія чистої цікавості
Головне, що робить Odyssey видатною грою — вона зухвало ігнорує звичні правила сучасного ґеймдеву. Тут немає задушливих компасів чи маркерів, які ведуть тебе за руку через усю карту. Замість прагматичного «виконай квест — отримай лут», гра постійно підштовхує до простого дитячого питання: «А що буде, якщо я туди залізу?».
Королівства побудовані як компактні, але насичені пісочниці. Кожні 20–30 секунд дослідницький азарт винагороджується: новим Місяцем енергії, таємним проходом або кумедною мінігрою. А поява Кеппі з механікою «закапелюшування» остаточно зносить будь-які рамки: можливість узяти під контроль хоч звичайну жабу, хоч велетенського тиранозавра робить кожну локацію свіжим майданчиком для експериментів.
Рух як форма задоволення
Окремий захват викликає керування. Набір рухів Маріо тут чи не найглибший у жанрі: стрибки від стін, сальто, нирки «рибкою» та відскоки від власного капелюха комбінуються в плавні акробатичні ланцюжки. Пересуватися цим світом приємно саме по собі. Єдиний нюанс — прив'язка деяких рухів до моушен-керування, що в портативному форматі під час складного платформінгу часом відчувається менш зручно, ніж на телевізорі. Втім, загальної магії це не псує.

Свято власної історії
Особливе місце займають класичні 2D-вставки на стінах будівель і скель. А міський фестиваль у Нью-Донк-Сіті під пісню Jump Up, Super Star! взагалі став одним із найемоційніших моментів, які я переживав в іграх за останні роки. Це не штучна ностальгія, а щира данина поваги сорокарічній історії персонажа.

Ця гра настільки сильно нагадала мені, за що взагалі варто любити відеоігри, що короткого відгуку мені виявилося замало. Я розібрав усю структуру її ґеймдизайну, психологію дослідження та еволюцію жанру у великому відеоесе на своєму каналі «Геймпад Слова». Якщо цікаво зануритися глибше — [дивіться повний розбір за цим посиланням].
https://youtu.be/dY_kqnogzKY?si=bsQGv6PMYjyJlZ3q
Super Mario Odyssey — це рідкісний випадок гри, яка не намагається штучно розтягувати твій час, а дарує щиру радість першовідкривача. Обов'язково до проходження кожному, хто цінує інтерактивну свободу.
- Неперевершене відчуття свободи та акробатичний мувсет Маріо
- Механіка «закапелюшування» через Кеппі, яка постійно освіжає ґеймплей
- Дизайн світів: відсутність нав'язливих маркерів і винагорода за кожну ініціативу
- Неймовірні 2D-секції
Плюси
- Моушен-керування в портативному режимі іноді може заважати в точних моментах
Мінуси

